Теофіпольська центральна районна бібліотека

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ В.Б. БРЕЗІНСЬКОГО

Кандидат економічних наук, доцент Владислав Броніславович Брезінський народився 17 липня 1926 року в селі Поляхова Теофіпольського району на Хмельниччині. Тут в сім'ї селян пройшло дитинство. Батьки: батько – Брезінський Броніслав Антонович, 1903 р. н, мати – Брезінська Вікторія Іванівна, 1905 р. н. – вихідці з селян, колгоспники, померли.

В 1936 році після закінчення першого класу родину Брезінських разом з сотнями сімей було репресовано за національною ознакою і вислано в далекий Казахстан – село Гуляй-Поле Шортандинського району Акмолинської області, де в жорстоких природнокліматичних умовах, крім українських поляків, школу “перевиховання” проходили десятки малих народів  й національностей – німці, чеченці, інгуші та інші. Всі вони як „вороги народу” змушені були багато років нести тяжку долю рабської колгоспної праці, голоду, холоду, принижень і знущань під постійним наглядом органів НКВС.

У новій вимушеній вітчизні вперше відбулося засвоєння російської культури, мови, закінчення семирічної школи.

Трудова діяльність Владислава Брезінського почалась в 1942 році в 16 років в якості рахівника колгоспу. За час роботи в бухгалтерії колгоспу (до листопада 1944 року) заочно вчився й успішно закінчив курси бухгалтерів в м. Алма-Аті. Облікова діяльність та бухгалтерські навчання постали сенсом на все життя.

Наступний період життя – майже 6 років (1944-1950 рр.) – пов'язаний з військовою службою, участю в бойових діях з Японією, пораненням, контузією на території Монголії, Китаю. Тільки завдяки професійному досвіду, освіті бухгалтера доля розпорядилась так, щоб молодий солдат проходив військову службу в штабі армії з виконанням звітно-облікової діяльності. Ця обставина дала рідкісну можливість рядовому військовослужбовцю вчитися і успішно закінчити 8-й, 9-й та 10-й класи вечірньої середньої школи в м. Порт-Артур (КНР). Атестат зрілості був давньою мрією і відкрив подальшу дорогу до знань. Він став початковим стартом педагогічної діяльності після демобілізації з лав Радянської армії. За відсутністю коштів на вузівське навчання, прийшлося з радістю дати згоду на роботу вчителя молодших класів Гуляй-Полівської семирічної, школи, де вчителював до 1952 року і яку сам закінчив в 1942 році.

У вересні 1952 року в 26-річному віці молодий вчитель обирає статус вже немолодого студента стаціонарного навчання географічного факультету Киргизького Університету в м. Бішкек (в минулому Фрунзе), який закінчує в 1957 році за спеціальністю "Економічна географія".

Навчання в університеті дісталося важкою та напівголодною працею. Але то були роки великого творчого підйому, самовідданого засвоєння наук, активної участі в суспільному житті студентства (спортивні, наукові, самодіяльні гуртки).

Перший успіх наукових досліджень відмічено Грамотою Міністерства Вищої освіти СРСР за наукову роботу “Кизил-Аскерський район Фрунзенської області” (за підсумками Всесоюзного конкурсу студентських робіт), що давало можливість до вступу в аспірантуру Університету на пільгових умовах. Але в цей час за викликом Всесоюзного науково-дослідного інституту зернового господарства, організованого в 1957 році в с. Шортанди Акмолинської області, вчорашній випускник Киргизького Університету став молодшим науковим співробітником відділу економіки ВНДІЗГ, який очолював знаний професор, звільнений із ув’язнення за політичними мотивами, Степан Іванович Азев. Під його науковим керівництвом з проблем економіки сільського господарства Північного Казахстану виконана програма очної аспірантури та захищена кандидатська дисертація на тему: “Концентрація і спеціалізація виробництва як фактори підвищення продуктивності праці” (на матеріалах Північно-Казахстанської області).

Всесоюзний інститут зернового господарства також організовував і довгі роки очолював великий патріот цілинної науки, творець прогресивної наукової школи з проблем ґрунтозахисного землеробства, академік, доктор сільськогосподарських наук, Лауреат Ленінської премії Олександр Іванович Бараєв, нині покійний, чиє ім’я носить сучасний Казахський інститут зернового господарства.

Тут плідно працювали по створенню прогресивної системи ґрунтозахисного землеробства талановиті вчені: доктори наук: С.С. Сдобніков, О.В. Сдобнікова, К.Д.Постоялков, А.А. Гудзенко, П.П. Колмаков, В.М. Слободін, Є.І. Шіятий; кандидати наук: А.А. Зайцева, Є.В. Госсен, П.І. Хлебов, І.Г. Зінченко, Н.М. Бакаев, А.Л. Молчанов, М.К. Сулейменов, І.С. Бородкін, В.С. Бурдейний та багато інших вчених, значна частина яких прийшли в цілинну науку з таборів й тюрем, як бувші політичні в’язні.

За розробку й впровадження в виробництво прогресивної ґрунтозахисної системи землеробства ряд вчених ВНДІЗГ були нагороджені Ленінськими преміями (О.І. Бараев, А.А. Зайцева, Е.Ф. Госсен) і державними нагородами (А.Л. Молчанов, В.Б. Брезінський, П.І. Хлебов).

У наступні роки В.Б. Брезінський в даному інституті працював на посадах вченого секретаря, старшого наукового співробітника, завідувачем відділу економіки. Під його керівництвом відбулося створення 4-х проблемних лабораторій, які займалися економічним обґрунтуванням окремих актуальних напрямів економіки ґрунтозахисного землеробства - економіки зернового виробництва, економіки структури сільгоспугідь й сівозмін, економіки працекористування, економіки машинокористування та ін.

З даних проблем В.Б. Брезінським опублікована значна кількість наукових праць – монографій, брошур, статей, рекомендацій виробництву. Підготовлена, але не захищена з поважних причин докторська дисертація на тему: “Проблеми економіки й екології ґрунтозахисного землекористування” (на матеріалах Казахстану і України).

Педагогічна діяльність в ВНЗ-ах сягає 31 рік, в тому числі:

Карагандинський Політехнічний інститут – 3 роки (старший викладач), доцент кафедри політекономії – 1962-1965 рр.);

Житомирський сільськогосподарський інститут – 18 років (доцент, проректор по навчальній роботі, завідувач кафедрою економіки – 1973-1991 рр.);

Житомирський інженерно-технологічний університет – 10 років (доцент кафедр економіки, обліку і аудиту – 1996-2006 рр.).

Трудовий стаж Брезінського В.Б. складає 60 років, в тому числі науково-педагогічний  – 44 роки.

На 80-му році життя В.Б. Брезінський активно й творчо продовжує працювати в сфері науки й освіти на кафедрі економіки Житомирського державного технологічного університету. Лекції та практичні заняття зі студентами проводить із застосуванням особистих наукових праць, багаторічного досвіду роботи в навчальних і наукових закладах. Все життя активно займається суспільно-громадською діяльністю  – спортом, музикою. Певний час В.Б. Брезінський був членом народного фольклорного польського ансамблю ,,Поліські соколи”. Багато десятків років вчений-педагог займається фізичною культурою. Майже 10 років був членом клубу любителів бігу “Олімп”, приймав участь в різноманітних змаганнях, пробігах, що підтверджено багатьма нагородами, грамотами. За останні 26 років, як зазначено в особистому щоденнику бігу, “біговий потенціал” складає 28 тисяч кілометрів, тобто виконується місячна норма - 100 км і річна норма - 1000 км.

Опубліковано 140 робіт, серед яких 2 монографії, 18 брошур, 120 статей загальним обсягом понад 100 друкованих аркушів. Роботи публікувалися в СРСР, Росії, Україні, Казахстані, Польщі, США.

Основні теми досліджень й публікації наступні:

• економіка і організація цілинних господарств;
• економіка праці, трудові ресурси та їх використання;
• економіка і екологія ґрунтозахисного землекористування;
• економіка і інтенсифікація землекористування;
• економіка зернового господарства на еродованих землях.

Результати багаторічних досліджень В.Б. Брезінського характеризуються наступними темами опублікованих робіт:

• Економіка  зернового господарства.  Целіноград, 1972 р. (10 п.л.);
• Экономика почвозащитного земледелия. К., 1983 г. (5 п.л.);
• Ветровая эрозия почв й природно-экономические условия ее проявлення. К., 1986 г. (1,75п.л.);

•                     Колхоз на подъеме. В соавт. с П. Андреевым, Алма-Ата, 1969 г. (1,9 п.л.);

 Изучение связи уровня себестоимости зерна с урожайностью