Теофіпольська центральна районна бібліотека

 

«Велика Українка наодинці з епохою...»

 

Літературна пам’ятка

 

(До 85-річчя від дня народження Ліни Василівни Костенко (1930), української поетеси)

 

 

 

 

 

Від влади до громади через бібліотеки

БУКЛЕТ

(Надання доступу до е-послуг в сучасній бібліотеці)

 

 

 

 

 

 

       Біобібліографічний посібник

 

.

Дане біобібліографічне видання  –  це  знак пошани  Леоніду Мироновичу Куцому – видатному українському сатирику-гумористу, публіцисту, уродженцю Теофіпольщини, 75-річчя від дня народження  якого відзначає великий загал працівників освіти, науки та культури. Посібник містить бібліографічні дані про  письменника, спогади про нього, інформацію про видання, що висвітлюють   життя і творчість (твори,  вибрані  твори, окремі збірки самого автора, статті та літературно-критичні розвідки, які представлені у фонді Теофіпольської   центральної районної бібліотеки).

Видання рекомендоване краєзнавцям, вчителям, культурологам, бібліотечним працівникам, студентам, учням, працівникам галузі культури, а також широкому загалу громадськості, всім тим, хто цікавиться життям і творчістю українського письменника-гумориста Леоніда Куцого.

Нове в законодавстві:

державна допомога ВПО

               

     Інформаційно-бібліографічний список

 

 

Теофіполь – княжий камень

(до 595-річчя із першої згадки про Теофіполь)

Теофіполь, 2015

 

 

 

 

Літературна пам’ятка

(До 150-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського)

Спадщина Михайла Коцюбинського – видатне явище в історії української культури, найвище досягнення української прози початку ХХ століття. Твори славетного майстра пера були перекладені на російську, чеську, польську, болгарську, німецьку та шведську мови.

Діяльність Михайла Коцюбинського має неоціненне значення для української культури. Як голова товариства «Просвіта» він організовував лекції, вечори, присвячені Тарасові Шевченку та Іванові Франку, концерти класичної музики за участю Миколи Лисенка та багато інших заходів.

Творчість Коцюбинського служить художнім прикладом уже не одному поколінню українських письменників.

 

Інформаційно-бібліографічний

 список літератури

До 150-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського

Даний інформаційно-бібліографічний список –  це дань пам’яті  великому класику української літератури Михайлу Коцюбинському, 150-річчя від дня народження  якого відзначає великий загал працівників освіти, науки та культури. Список містить бібліографічні дані письменника, спогади про нього, інформацію про видання, що висвітлюють   життя і творчість Коцюбинського ( твори,  вибрані  твори, окремі збірки самого автора, статті та літературно-критичні розвідки, які широко представлені у фонді Теофіпольської  районної бібліотеки).

Видання рекомендоване вчителям, культурологам, бібліотечним працівникам, студентам, учням, працівникам галузі культури, а також широкому загалу громадськості, всім тим, хто цікавиться життям і творчість українського Сонцепоклонника.  

 

Пам’ятка користувачеві

ЯКЩО ВИ ЗАВІТАЛИ ДО НАС ВПЕРШЕ

Шановні користувачі!

 Теофіпольська центральна районна бібліотека найбільша в районі. В її фондах нараховується близько 37 тисяч примірників книг.

• Книжковий фонд бібліотеки універсальний.

• На абонементі нашої бібліотеки запроваджено відкритий доступ  до книжкового фонду, що дає змогу Вам самостійно вибирати необхідну літературу.

• У затишному, світлому читальному залі є всі умови для того, щоб почитати або творчо працювати над книгою.

• До послуг читачів – книги та періодичні  видання, які експонуються на книжкових виставках, переглядах літератури.

• Ветерани Великої Вітчизняної війни, інваліди війни та праці, діти інваліди обслуговуються бібліотекарем вдома.

ДО ВАШОЇ УВАГИ!

• Центр регіональної інформації, що надає вільний доступ населенню до інформаційних ресурсів місцевого самоврядування: законодавчих, нормативних, статистичних, економічних матеріалів.
•  ПДГ (пункт  доступу громадян до офіційної інформації), де користувачі бібліотеки мають можливість отримати інформацію органів державної влади та дізнатись, яким чином можна долучитись та впливати на законодавчий процес.
• Пункт вільного доступу до Інтернету, який дає можливість покращити доступ населення до інформації. До послуг користувачів: три робочих місця з доступом до Інтернет; індивідуальні консультації для всіх, хто потребує допомоги спеціаліста при роботі в Інтернет; запис отриманої інформації на електронні носії.
•  Клуби за інтересами “Дівчинка. Дівчина. Жінка.” та “ЮНІКС”.
• Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки (алфавітний та систематичний каталоги; картотеки: краєзнавча, законодавчих актів, письменників-лауреатів, персоналій, предметна та систематична картотека статей; енциклопедії; довідники; словники).

БІБЛІОТЕКА НАДАЄ ДОДАТКОВІ ПЛАТНІ ПОСЛУГИ :         

•  підготовка фактографічних,        аналітичних, бібліографічних та інших довідок для фізичних та юридичних осіб;
•  формування бібліографічних списків до наукових робіт, рефератів, курсових;
• розробка сценаріїв і проведення заходів за заявками підприємств, установ та організацій;
• набір та друк тексту;
• ксерокопіювання;
• користування міжбібліотечним абонементом.

 

Вебліографія

Народна медицина

Народна медицина – це накопичені досвідом знання цілющих властивостей рослин, мінеральної сировини, прийомів лікування хворих. Вона виникла з потреби боротьби з хворобами людини. Людина розуміє, що жити в тісному єднанні з природою – це означає розумно використовувати те, що вона дає. Народні засоби необхідні не тільки хворим людям, але і здоровим. Маючи певні знання про можливості народної медицини, можна вчасно прийняти необхідні заходи для усунення перших симптомів хвороби.

Але тільки не перестарайтеся! І не забувайте про призначення лікаря – тоді всі рекомендації підуть на благо, а не в шкоду.   

Саме з цією метою створений цей вебліографічній список, який пропонує перелік інтернет посилань, що стосується народної та нетрадиційної медицини. 

Історична пам’ятка

Повстанський голос отамана Орла

(До 120-річчя від дня народження Якова Гальчевського)

 

Гальчевський Яків Васильович  (1894, с. Малинівка Літинського пов. Подільської губ., нині Літинського р-ну Вінницької обл. - 1943, с. Пересоловичі, Польща) -  військовий діяч, активний учасник повстанського руху в Україні. Штабс-капітан російської армії (літо 1917), сотник Армії УНР, майор Війська Польського.

Якби екранізувати його біографію, вийшов би, безумовно, бойовик. Бо час був такий – буремний… Людина 1894 року народження була просто приречена потрапити під коток Першої світової. Проте в таких екстремальних умовах проявилася сильна особистість Гальчевського. Поранення у бік, контузія, отруєння газами – ніщо не могло вивести з ладу молодого українця: одужавши, він незмінно повертався на фронт.

«Першовідкривачем» Гальчевського для широкого загалу став Роман Коваль. Саме після виходу у 2000 році його історико-документальної повісті «Отаман святих і страшних» про Якова Гальчевського активно заговорили. Того ж року у с. Сахни, де він учителював, встановили пам’ятний хрест на честь легендарного отамана та тих сахнівчан, котрі під його керівництвом воювали проти більшовиків-окупантів – адже недаремно Сахни вважалися «столицею Гальчевського»…

12 січня 2013 року в с. Малинівка Літинського району на Вінниччині з ініціативи національно-патріотичних сил краю освячено хрест на місці майбутнього пам'ятного знаку полковнику Армії УНР, керівнику повстанських сил Правобережної України отаманові Якову Гальчевському на псевдонімом "Орел".

Яків Гальчевський — ватажок "святих і страшних", легендарний і непереможний отаман Орел. Святі — бо вірили у свою невідкличну місію, страшні — бо не знали до ворога пощади.

Шановні користувачі! Історична пам’ятка допоможе Вам дізнатися про життя та військову звитягу Якова Гальчевського - військового діячa, активного учасника повстанського руху на Україні. 

Бібліодайджест

Між нас тобі, Кобзарю, жити!

 

Тарас прийшов на світ, коли ще скутий кригою сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немовляти, що, мов із серця, упала Славутичу на груди й розтопила кригу. Саме в ці прекрасні березневі дні все людство вшановує великого Кобзаря. Протягом недовгих літ життя Т.Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом добра, любові, правди та волі.

Шевченко – нескорений. Шевченко – безжальний. Шевченко – велемудрий. Шевченко – милосердний. Шевченко – самотній. Шевченко – вільний.

Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України. Поет пов’язав  свою долю з долею України, яка постала перед ним поневоленою, сплюндрованою завойовниками з усіх сторін. Він виступив зі своїм полум’яним словом на її захист від поневолювачів, закликав до боротьби, залишив своїм «живим і ненародженим землякам» важливі дороговкази. Уявімо собі, що було б з нашим народом, з Україною, якби Господь не послав нам Шевченка, виразника голосу поневоленого народу.

Про велич Тараса Шевченка в історії України написав Іван Франко такі слова: «Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком – і вказав нові світлі шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, як десять побідних армій».

 

Літературна пам’ятка

Тарас Шевченко: доля, муза, слава

(до відзначення 200- річного ювілею)

 

Т. Шевченко виступив як поет-новатор, приніс з собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви. Писати вірші Тарас Шевченко почав ще до звільнення з кріпацтва. Перша згадка про один із його ранніх віршів, що дійшла до нас, датована 31 березня 1837 року. Про неабиякі художні здібності Тараса свідчить виконаний у Вільно відомий його малюнок, підписаний: «1830 года рисовал Тарас Шевченко».

У доробку Т. Шевченка на кінець 1839 року були поеми «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші «Перебендя», «Нащо мені чорні брови... ». Вони й склали першу його поетичну збірку - «Кобзар», яка побачила світ у 1840 році. Спеціально для неї Т. Шевченко написав вступний вірш-заспів «Думи мої, думи мої...» - програмний вірш «Кобзаря». Майже одночасно з «Кобзарем», 12 березня 1840 року, був поданий до цензури Є. Гребінкою альманах «Ластівка», до якого він долучив і перший розділ з нового твору Т. Шевченка ,--поеми «Гайдамаки» (розділ «Галайда»). За короткий час «Кобзар» і «Гайдамаки» набули широкої популярності. Листування й спогади сучасників поета дають чимало свідчень того, яке велике й сильне враження справили ці перші твори Т. Шевченка на всіх. Друкованих книжок не вистачало, і твори Т. Шевченка починають копіювати, переписувати. Такі списки, повні й вибіркові, поширюються в численних примірниках не тільки на Україні, а потрапляють і в Білорусію, і на Кавказ, перетинають кордони, їх пересилають у Варшаву, Прагу...

Осінь 1845 року - час виняткової творчої продуктивності для поета. Протягом жовтня - грудня він написав поеми «Єретик», «Сліпий», «Наймичка», вогненну інвективу «Кавказ», послання «І мертвим, і живим...», цикл переспівів «Давидові псалми», вірші «Холодний Яр», «Минають дні, минають ночі...», «Як умру, то поховайте...» («Заповіт») та інші твори. Поет працює з величезним творчим натхненням та енергією. Однією з могутніх вершин революційно - викривальної поезії Т. Шевченка цього часу став «Кавказ» - рідкісної емоційної наснаженості твір, надзвичайно глибокий і значущий своїми суспільно-політичними ідеями. Через одинадцять днів після завершення «І мертвим, і живим...» поет пише нове послання - «Як умру, то поховайте...», звернене вже не до інтелігенції, а до народу, до селянства, яке єдине, за Шевченком, здатне і повинне повалити ненависний самодержавно - кріпосницький лад і натомість створити нове суспільство, суспільство здійснених ідеалів волі, нову, велику, вільну сім'ю вільних народів.

На початку 1846 року Т. Шевченко звів усі свої твори, написані протягом трьох попередніх років, у велику рукописну збірку під назвою «Три літа». 1846 року Т. Шевченком були написані балади «Лілея» й «Русалка», на початку наступного року - поема «Відьма». Разом в такими творами збірки «Три літа», які могли витримати цензурний контроль («Сова», «У неділю не гуляла...», «Єретик», «Наймичка» та ін.), вони мали ввійти до нового видання «Кобзаря», над підготовкою якого поет активно працював навесні 1847 року, але якому, одначе, не судилося побачити світ.

5 квітня за участь у Кирило - Мефодіївському товаристві Т. Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга. Затверджуючи це рішення III відділу, Микола І власноручно збоку написав: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать». 31 травня 1847 поета в супроводі фельд'єгеря було відправлено до Оренбурга, де містився штаб Окремого Оренбурзького корпусу. Десять років тривало заслання Т. Шевченка. Позбавлений права творити, він, проте, криючись від стороннього ока, продовжує писати поетичні твори. З-під його пера з'являються поеми «Княжна» та «Варнак», історична поема «Чернець» і ряд ліричних віршів: «Не гріє сонце на чужині…», «Сон» («Гори мої високії…»), «Самому чудно, а де ж дітись?», «А. О. Козачковському» та інші. Т Шевченко з великою поетичною силою відтворив тягар свого підневільного життя в солдатській казармі. Під час переходу з Орської фортеці до укріплення Раім у складі Аральської описової експедиції Т. Шевченко написав вірш «У бога за дверми лежала сокира...», а під час зимівлі 1848-1849 років на Косаралі - «Царі», «Марина» і великий цикл ліричних поезій.

Творчість була для нього не тільки духовною потребою, а й формою протесту проти царського свавілля. Записуючи рядок за рядком, він підтверджував свої ж слова: «Караюсь, мучуся… але не каюсь!..На третьому році заслання, після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, поет переписав свою «невольничу поезію» у нові маленькі саморобні книжечки, яких набралося двадцять сім. З'єднані разом, вони склали знамениту «Малу книжку» - перше чистове зведення віршів і поем 1847 - початку 1850 років.

Протягом перших двох років перебування в Новопетровському укріпленні Т. Шевченко не писав. Тільки 1853 року, він потай відновив літературну творчість, але звернувся до нового для себе жанру - повісті. В одному з листів 1858 року Т. Шевченко зазначав, що повістей у нього «десятків коло двох набереться», нині відомі тексти лише дев'яти: «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не без морали». Місце заслання Т. Шевченко покинув 2 серпня 1857 року. Повернення із заслання викликало в Т. Шевченка приплив нових творчих сил. Він почав переписувати свої твори з «Малої книжки» до «Більшої книжки», значно їх виправив і відредагував, написав поему «Неофіти», вступ до сатиричної поеми «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава».

Шевченко - художник слова та пензля

Тарас Шевченко - відомий у світі, в першу чергу, як митець слова. Однак це аж ніяк не забирає його слави, як художника. Для Шевченка живопис став потребою, вираженням його творчого духу. Він став першим художником, який проклав новий реалістичний напрям, і став основоположником критичного реалізму в українському мистецтві

З його біографії  ми знаємо, що з 1838 по 1845 рік Шевченко навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, виявивши неабиякі здібності у живописі маслом, аквареллю, малюнку олівцем. Коли його ім’я вже здобуло певної слави, меценат Григорій Тарновський купує його картину «Катерина», поклавши початок своїй українській колекції.

У 1843-1844 роках Шевченко працює над серією офортів «Мальовнича Україна», самостійно вивчаючи техніку гравіювання. Повернувшись у 1845 році після закінчення Академії в Україну, Шевченко працював художником в Археографічній комісії аж до свого арешту. На засланні поетові забороняли писати та малювати, але завдяки допомозі та сприянню місцевої прогресивно налаштованої інтелігенції він зміг протягом усіх десяти років напівлегально займатися творчістю. Останні роки життя Тараса Григоровича, вже після звільнення, були відзначені найбільшими досягненнями не тільки в поезії, але й у живописі та графіці. У вересні 1860 року Академія мистецтв удостоїла Шевченка звання академіка гравюри.

 Життєвість, реалізм, енергетика, талант і велич видно в живописних творах художника. Його історична спадщина налічує десятки полотен, які зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка. У його  фондах є цінні експонати, що належать руці майстра, а це близько двохсот робіт: портрети, пейзажі, жанрові роботи в техніці акварелі, сепії, офорту, масляного живопису.