БЛЮСЮК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
відомий архітектор, член Спілки архітекторів України, доцент, старший викладач архітектурного факультету Львівського політехнічного університету
Народився 25 лютого 1937 року в селі Святець Теофіпольського району. Йому не було й року, коли відняли у нього батька, домівку, рідне село і звалили на нього і матір гори страждань. Його батька, Івана Григоровича, розстріляли більшовики тільки за те, що він любив рідну Україну, захищав її у 1918-1920 роках від різних окупантів – німецьких, польських, російських. Батько командував сотнею бійців Святецького українського повстанського загону К.С. Коваля, який захищав Українську Народну Республіку і рідну землю від ворогів. Справжні вороги українського народу – сталінські кати оголосили його батька "ворогом народу” і 21 січня 1938 року розстріляли.
Багато страждань завдали більшовики і сім’ї "ворога народу”. А в ній було 13 дітей. Незважаючи на це, сім”ю, дітей, наче собачат, вигнали з хати, все майно пограбували, а їх вислали з рідного села у Бердичівський район. Нелегко їм жилося на чужині, де не було ні кола, ні двора. Лише перед війною мама виклопотала дозвіл на повернення у село Святець. Але й тут не було де жити, бо хату і всі господарські будівлі радянська влада конфіскувала і розібрала. Жили у родичів. А пізніше з їх допомогою зліпили глиняну хатину, в якій і жили.
Володя любив малювати, робив зарисовки сільських пейзажів. В 1954 році успішно закінчив сільську середню школу. Але сину «ворога народу» нелегко було вступити до вузу. І він вибрав художньо-архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту. У Львові він знайшов співчуття своєму горю. Його прийняли до інституту. Тут розкрився його талант художника й архітектора. Його залишили на цьому ж факультеті викладачем, де він працював близько сорока років.
Володимир Іванович автор багатьох творів мистецтва, архітектурних форм, культурних комплексів. Це його архітектура Свято-Покровського храму у Теофіполі, багатьох пам’ятників у Теофіпольському районі. Ще більше їх на Львівщині.
Реабілітований 18 грудня 1997 року комісією з питань поновлення прав реабілітованих Теофіпольської райдержадміністрації. Посмертно реабілітований прокуратурою і його батько, оскільки він не вчинив ніякого злочину.