ГІЖИЦЬКИЙ ЯН МАРЕК ФЕДОРОВИЧ,
кандидат слов’янської філології, історик, вчений-українознавець, автор ряду історико-краєзнавчих книг.
Ян Марек Гіжицький народився 7 травня 1844 року в селі Михнівка Теофіпольського району (тоді Старокостянтинівського повіту) у дворянській родині.
Село Михнівка (земля і кріпаки) до 1862 року належало князям Сапєгам. На початку ХІХ століття Сапєга віддали його у користування своєму родичу судді Старокостянтинівського повіту Каспру Жуковському. Але в 1831 році він помер і Михнівка перейшла у володіння його зятя Федора Гіжицького. Гіжицький користувався Михнівським маєтком 31 рік, а в 1862 році за рішенням російського уряду його конфіскували у власність держави, оскільки князь Леон Сапєга, спадкоємець цбого маєтку, брав участь у польському визвольному повстанні 1830-1831рр. Після цього Гіжицькі вибули із Михнівки.
Ян Марек Гіжицький, який носив подвійне ім’я, з 1854 року навчався у Чорно острівській повітовій дворянській школі, але через два роки перевівся у Кам”янець-Подільську гімназію, а потім у Рівненську, яку закінчив у 1865 році. Того ж року Гіжицький вступив на юридичний факультет Новоросійського (Одеського) університету. Але правові науки його мало цікавили і він через рік перевівся на філологічний факультет Дерптського (Тартуського) університету, який закінчив у 1870 році зі ступеню кандидата слов’янської філології. Після закінчення університету працював учителем в освітніх закладах Тарту і Мітави, а в 1895 році переселився до Кракова, де вчителював і підробляв у різних конторах і установах.
У 70-х роках почав цікавитися дослідженнями, працював над документами Вільнюського і Львівського архівів давніх актів, родинними архівами князів Яблоновських, Сапєгів, Потоцьких, Чечелів та інших. Опублікував багато статей, особливо історичних, у різних польських часописах, таких як "Газета Варшавська”, "Квартальник історичний”, "Місячник геральдичний” та інших
Його цікавила історія католицьких й уніатських конфесій на Волині, історія рідного краю, міст, сіл, шкіл. З-під його пера вийшли у світ польською мовою такі фундаментальні книги, як "Список уніатських монастирів Василіанів у Волинському воєводстві” (1905), "Тринітари на Волині, Поділлі і Україні” (1909), "З минулого кармелітів у Литві і Русі” (ч.1,2,1918), "Перелік монастирів домініканських Руської провінції” (1923) та інші. Книги виходили під його псевдонімом Волиняк.
Проте найбільш відомою і вартісною його працею була книга "Опис найважливіших місцевостей в Старокостянтинівському повіті на Волині”, яку видано у 1910 році польською мовою у Кракові. В цій книзі висвітлюється історія багатьох сіл Теофіпольського району. На початку ХХ століття Ян Гіжицький став відомим вченим-українознавцем.
До 1918 року він часто навідувався у Михнівку та інші села Старокостянтинівського повіту. Помер 25 червня 1925 року у Кракові.