САБОДАШ ПЕТРО ПИЛИПОВИЧ,
доктор технічних наук, професор, завідуючий кафедрою прикладної механіки
Московського державного університету геодезії і картографії
Петро Пилипович Сабодаш народився 15 серпня 1936 року в селі Святець Теофіпольського району в селянській сім’ї. Його батьки працювали у колгоспі: батько – конюхом, мати вирощувала хліб, коріандр, цукрові буряки. Батьки через злиденне життя не мали можливості навчатися, лише пройшли курси лікнепу і були малограмотні.
Дитинство Петра Пилиповича, обпалене страшною Великою Вітчизняною війною, було дуже важким. Знущання над людьми фашистських окупантів, голод, злиденне життя зробило дітей воєнних літ дорослішими і допитливішими.
У 1944 році, після звільнення Святця від фашистської окупації, восьмирічний Петро пішов у перший клас початкової школи. До війни у Святці була новозбудована середня школа, але фашисти в ній розмістили жандармську і поліцейську дільниці і в одному із боїв з місцевими партизанами школа згоріла. Після війни її кілька років відбудовували. В школу Петра завів сусідський хлопець Кирилюк Вася, він дав йому уламок олівця, а зошит Петро виготовив сам з паперового мішка з-під суперфосфату. Підручників ніхто не мав. В класі на 30 учнів було лише три букварі. Замість парт були наспіх збиті дошки на козлах і лавки. Столи так хиталися, що не можна було на них писати. Вчителька Надія Петрівна Колесник, яку дуже любили діти, робила все, щоб учні одержали міцні знання.
У Петра Пилиповича рано пробудився потяг до знань. Незважаючи на важкі післявоєнні роки, великий голод, він успішно навчався, а з восьмого класу його перевели у десятий. Особливо любив фізико-математичні науки. У Святецькій середній школі працювали талановиті і вимогливі вчителі. З теплотою Петро Пилипович згадує першу вчительку Надію Петрівну Колесник, директора середньої школи, математика Станіслава Антоновича Вишневського, математика Івана Антоновича Паламарчука та багатьох інших, які дали йому високі знання, в результаті чого він у 1953 році успішно закінчив десять класів і вступив на перший курс механіко-математичного факультету Львівського державного університету ім. І.Я. Франка. Ректор університету надіслав лист директору Святецької середньої школи, в якому запитував, чому Сабодашу П.П. не дали золотої медалі, адже він всі вступні екзамени в університеті здав на відмінно і виявив високі знання. В атестаті про середню освіту у Петра Пилиповича була лише одна четвірка з російської мови і тому-то золоту медаль йому не дали. Звичайно, якби він був сином не конюха, а якогось начальника, то цього не сталось би. Але Петро Пилипович за медаллю не шкодував, бо був впевнений у своїх знаннях.
В університеті Петро Пилипович наполегливо і глибоко вивчає технічні науки, стає одним із кращих студентів. Студентські роки пробігли швидко і в 1958 році він з відзнакою закінчив механіко-математичний факультет університету. Вчена рада університету рекомендувала його як відмінника в аспірантуру в Інститут механіки Академії наук СРСР м. Москви. Того ж року він вступає до аспірантури і весь поринає у науку. Закінчив аспірантуру в кінці 1961 року. Як талановитого аспіранта його залишили в Інституті механіки науковим працівником.
В 1962 році Петро Пилипович перейшов працювати у Центральний науково-дослідний інститут машинобудування старшим науковим працівником. Це був головний інститут по ракетобудуванню. Він розташований поряд з конструкторським бюро С.П. Корольова, який конструював космічні ракети. В ЦНДІМАШ-1 П.П. Сабодаш тривалий час (до 1977 року) очолював лабораторію. Саме тут розкрився і розцвів його науковий талант. Кожний день був творчим подвигом. Петро Пилипович брав участь у підготовці і забезпеченні управління польотами космічних кораблів. Нагороджений Центром управління польотами Пам’ятною медаллю в честь спільного експериментального польоту "Союз-Аполлон”.
Рішенням Ради Московського фізико-технічного інституту від 20 грудня 1966 року Сабодашу Петру Пилиповичу присуджено вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук. Далі Петро Пилипович наполегливо працює над докторською дисертацією і успішно її захищає. Рішенням Атестаційної комісії від 31 жовтня 1975 року йому присуджено вчений ступінь доктора технічних наук.
У 1977 році Петро Пилипович залишає центр ракетобудування і переходить на викладацьку роботу. Він очолив кафедру вищої математики в Московському інституті управління. В 1978-1983 рр. працював завідуючим кафедрою теоретичної механіки в Одеському інституті харчової промисловості. 25 червня 1982 року рішенням Вищої Атестаційної Комісії при Раді Міністрів СРСР Сабодашу Петру Пилиповичу присвоєно вчене звання професора кафедри теоретичної механіки.
З 1983 року працює завідуючим кафедрою прикладної механіки Московського державного університету геодезії і картографії.
Петро Пилипович опублікував близько 250 наукових праць, написав 5 монографій. Він – співавтор з В.В. Василєвим п’ятого тому енциклопедії «Новые наукоемные технологии». М.1996,-429с., книги "Материалы будущего и их удивительные свойства». М.1995.-128с.
За фундаментальний внесок у розробку теорії динамічної міцності конструкцій у червні 1996 року Російська Академія природничих наук нагородила завідуючого кафедрою прикладної механіки професора П.П. Сабодаша Пам’ятною медаллю імені академіка П.Л. Капиці. Ця медаль особливо дорога для Петра Пилиповича.
Про великий науковий авторитет Петра Пилиповича свідчить той факт. Що він входить до складу Вищої Атестаційної Комісії Російської Федерації, яка присуджує вчені ступені кандидата і доктора наук.
П.П. Сабодаш – людина творча, наполеглива, своє життя він присвятив науці, пізнанню нового, незвіданого.